Превенція суїцидів у дітей, підлітків та молоді. ⠀
Якщо ви помітили, що дитина чи підліток має певні критерії, що підвищують ризик або ж опосередковано кажуть вам, що її нічого не тримає в цьому житті, слід одразу звернути на це увагу та підтримати дитину.
⠀
Завжди гарним варіантом буде – запропонувати звернутися до спеціаліста, проте це не змінює необхідності розуміння та підтримки від близьких людей. Тож, якщо є необхідність поговорити з дитиною на таку складну тему, необхідно бути дуже обережним, аби не допустити наступних помилок.
Справжньою помилкою у такому випадку буде, якщо батьки або педагоги:
- уникають даної теми, хоча бачать, що вона, на жаль, актуальна для дитини;
- засоромлюють та дорікають за такі думки чи дії;
- порівнюють дитину з іншими людьми або порівнюють якісь схожі життєві ситуації;
- починають дуже сильно переконувати за життя, проте не розділяють біль та переживання дитини;
- не вірять у можливість вчинення самогубства;
- одразу ведуть дитину до психіатра, не поговоривши із нею.
⠀
Чому такі дії є помилкою?
Дослідження стверджують, що говорячи прямо про смерть та суїцид, ви не підштовхуєте людину до таких дій. Навпаки, якщо вона думає про це, і ви вловили цю «підказку», це говорить про те, що ви уважні до людини, ви турбуєтесь про неї та хочете допомогти. Бажання вчинити самогубство не з’являється від однієї розмови про це явище, на це впливає дуже багато факторів або ж психічний розлад, або психотравмуюча подія.
Засоромлювати та дорікати також є поганою ідеєю. По-перше, так людина точно не зможе відчути підтримку та розуміння. По-друге, у випадку депресії, біполярного афективного розладу чи інших психічних розладів, людина значною мірою не може впливати на цей процес, адже це наслідок хвороби й тут потрібна допомога психіатра та психолога.
Порівнювати з іншими людьми та ставити когось в приклад також не варто. Кожна людина має свій життєвий досвід та свою нервову систему. І якщо, наприклад, в підлітка є підтримка в родині, він росте в безпеці та любові, він має друзів та улюблену справу, і загалом все в його житті стабільно та добре, то розрив із коханою людиною може переживатися ним набагато легше. Звісно, він може відчувати також значний біль, але, у більшості випадків, якщо людина має добре соціальне середовище, немає соматичних/психічних захворювань, скоріш за все вона зможе впоратись із цими складнощами. Інший випадок – коли в дитини і до цього були якісь проблеми в родині/ в близькому оточенні/ вона не почуває себе реалізованою тощо. Окрім того, ще значну роль грає тип нервової системи та схильність до імпульсивних дій, такі речі є дуже індивідуальними.
Загалом говорити про те, що може тримати людину в цьому житті (родина, друзі, хобі, подорожі, мрії та інш.) – добра ідея. Проте до цього етапу ще потрібно підійти. Спочатку розмови необхідно обговорити, що штовхає людину до суїциду, що турбує та не влаштовує дитину.
Незважаючи на те, як ви добре знаєте цю дівчинку чи цього хлопчика, ніколи не можна точно припустити, чи може людина вчинити суїцидальні дії. Батьки та педагоги, і зрозуміло сама дитина, можуть не знати про депресію/ПТСР чи інші психічні розлади. До того, треба розуміти, що інколи підлітки дуже багато тримають в собі, а якісь події можуть стати останньою краплею. Люди, що схильні до істерик, перебуваючи в стані афекту, також можуть вдатися до суїцидальних спроб.
Звернутися до психолога та психіатра буде точно правильним рішення.
Однак, спочатку все ж варто поговорити із дитиною один на один, підтримати її та проявити емпатію. Якщо батьки «відправляють» дитину одразу до спеціаліста, також може з’являтися відчуття непотрібності, нерозуміння, неприйняття.
Перед початком розмови важливо, щоб співрозмовник/ця включив/ла усю свою емпатію та й для себе усвідомив/ла, що ніхто не замислюється про такі речі безпричинно.
Тобто, у людини є своя суб’єктивна причина, яка є настільки вагомою та болючою для неї, що людина може хотіти закінчити своє життя.
Навіть, якщо вам здається, що в дитини все добре та в неї не може бути серйозних проблем, це є саме ваше сприйняття ситуації, в дитини воно може відрізнятися.
У людей із суїцидальними думками та поведінкою є певні відчуття, що підштовхують їх до вчинення самогубства. Найбільш поширені з них: відчай, безнадія, самотність, безмістовність життя, відсутність смаку життя, ненависть до себе, почуття провини та душевний біль. Тож, ваше завдання – ідентифікувати це для того, аби проявити розуміння та виявити, що найбільше в людини болить.
Так, під час депресії, дитина може не відчувати смаку життя, а також може вважати, що з цього стану неможливо вийти, тож бути у відчаю. І справді, люди з депресією, через певні фізіологічні процеси, часто не можуть насолоджуватись життям та не відчувають радість. І у цьому випадку, дитина буде абсолютна правдивою з вами. Якщо ж в дитини є занижена самооцінка, вона може картати та звинувачувати себе в усіх гріхах та відчувати ненависть до себе. І у її очах, вона справді може бути винною в чомусь та не заслуговувати чогось доброго. Важливо зрозуміти, які «відчуття-отрути» є домінуючим!
Окрім того, коли ви з’ясували, які ж відчуття штовхають дитину до суїциду, ви проявили емпатію та розуміння, ви обговорили з нею все, що їй болить, можна переходити до більш оптимістичною частини розмови.
Тут потрібно бути дуже обережними
Не робіть цього, тиснучи на дитину. Будьте обачними зі словами. Можна запропонувати поглянути з іншого боку на ситуацію. Наприклад: «Я розумію, що ти почуваєш себе погано та тебе нічого не радує. На жаль, депресія так може впливати на людину та може з’являтися відчуття, що з цього неможливо вибратися. Я знаю, що тобі дуже важко. Але дозволь мені, обговорити інший бік цієї ситуації. Ти знаєш, депресія є виліковною. Є відкрита статистика, де дуже значний відсоток людей побороли цю хворобу. І у них знову з’явилося відчуття задоволення від життя та радість. Ми обов’язково звернемось до необхідних спеціалістів, якщо ти дозволиш.»
Тобто, нам необхідно підібрати певні слова, що будуть протилежністю цим важким, отруюючим відчуттям, що будуть «ліками та швидкою допомогою».
Якщо ж в людини занижена самооцінка, можна допомогти їй побачити свої сильні сторони та допомогти зрозуміти, що в неї в житті дуже багато «ролей». Наприклад, сина, друга, учня, онука, спортсмена, хлопця тощо. А людина не може бути поганою в усіх сферах та всіх стосунках.
⠀
У будь-якому випадку, навіть якщо ваша розмова з дитиною була дуже вдалою, краще все ж звернутися до спеціалістів, принаймні – до психолога, сімейного лікаря або психіатра для діагностування депресії та відповідного лікування.
Це дуже важливо!
⠀
Якщо ж дитина не йде на контакт, не хоче говорити про альтернативні варіанти, необхідно організувати зустріч із психологом, психотерапевтом. Ви, в свою чергу, маєте якомога більше турбуватися про дитину та проявляти підтримку!
⠀
Якщо у вас виникли питання щодо суїцидальних тенденцій в дітей, телефонуйте на гарячу лінію:
⠀
116 111
0 800 500 225
Telegram: @CHL116111
Instagram: @childhotline_ua
